Зайця Петра Максимовича.
Заяць Петро Максимович народився 21 лютого 1925 року в місті Красногорівка Мар'їнського р-ну Донецької обл. в сім'ї робітника . До війни навчався в школі, певний час знаходився в окупації.
Після визволення Донбасу 13 вересня 1943 року у сімнадцятирічному віці покликаний в ряди Радянської армії. Після двотижневої воєнної підготовки та прийняття присяги у місті Макіївка відправлений на фронт.
Перше бойове хрещення прийняв в боях за визволення Запорізької області, потім звільняв Дніпропетровську, Миколаївську та Одеську області, місто Одесу.
Після форсування Дністра в направленні Молдави був ранений. Після ви здоровлення продовжував воювати.
Звільняв Мадярщину, штурмував столицю цієї держави Будапешт, за що нагороджений медаллю «За взятие Будапешта»
Приймав участь в боях за столицю Австрії Відень. Кінець війни зустрінув в австрійському місті Грац.
Має такі нагороди:
1. Нагороджений орденом «Отечественной войны»
2. «Орден за мужество»
3. Дві медалі «За отвагу»
4. «Медаль за взятие Будапешта»
5. Медаль «За победу над Германией» і всі ювілейні медалі.
Після війни продовжував воєнну службу на Україні.
З 11 вересня 1945 по червень 1946р – у Вінницькій області. З червня 1946 по березень 1950 р. служив в м. Мукачево Закарпатської області.
В цілому на фронті воював неповні 2 роки, армії віддав 6 років і 8 місяців.
Після демобілізації в березні 1950 р. поїхав в м. Красногорівку, де працював на вогнетривкому заводі в гарячому цеху.
