«РОКИ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ...»
Виховна година у 6-му класі
Вчитель. Війна... Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників. Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної зем¬лі, до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли.
Для України ціна тієї перемоги жахлива — мільйони людських життів, зруй¬нована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. І сьогодні ми поговоримо про цю вій¬ну, долі людей, які були обпалені нею.
Велика Вітчизняна війна - визвольна війна проти фашистської Німеч¬чини та її союзників, складова частина другої Світової війни 1939-1945 років почалася після нападу Німеччини. План нападу на Радянський Союз от¬римав назву «Барбароса» на честь жорстокого германського імператора Фредеріка Барбароса, який жив у XII ст., командував лицарським військом і про¬лив багато людської крові. Назва «Барбароса» визначає характер війни як жорстокий винищувальний, руйнівний. Такою війна і замислювалась фа¬шистською верхівкою. Але виконання цього плану було зірване героїчною
боротьбою нашого народу.
Військово-стратегічний план — знищення за 1,5-2 місяці радянських збройних сил, захоплення території до Волги і Уралу. На початку війни Ні¬меччина та її союзники мали чисельну і технічну перевагу.
22 червня 1941 року на світанку без оголошення війни німецькі війська віроломно напали на Радянський Союз.
Учениця
Все починалося з грому небесного
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому.
Учень
А небо світле закрили чорні хрести!
Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!
Крізь руки удвір гусенята малі...
І кров на травиці... І кров на землі...
І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум'я дике шугає над лісом...
І мама мовчазно-бліді, мов стіна...
І тато поволеньки кажуть: «Війна».
(О. Роздольський)
У ч е н й ц я. «У кожного солдата був перший бій. Він, цей бій, на все життя, і в очікуванні його до людини приходить істина, прозріння, усвідом¬лення себе і свого місця на землі. Коли я побачив убитих — і ворогів, і на¬ших бійців, скирти трупів — мені більше не захотілося воювати. Ніколи...»
— так пише А. С. Буковський, учасник війни, кінорежисер.
У ч е н й ц я. Українською землею двічі прокотився руйнівний воєнний шквал. Оборонні та наступальні бої точилися на її території. Керівництво фашистської Німеччини велику увагу приділяло окупації України. Багата природними ресурсами, продовольством, Україна була ласим шматком для нахабних загарбників.
Учень. І земля України, і люди стогнали під поганим чоботом фа¬шистського звіра. Не можна забути ті жахи, що творили нелюди. Фашист¬ські окупанти створили на території України понад 230 концтаборів і гет¬то. Сотні тисяч військовополонених жінок, дітей, старих, інвалідів стали в'язнями. За час окупації України гітлерівці знищили понад 5 млн чоловік, 2,4 млн вивезли на роботу до Німеччини. Не міг терпіти народ такої нару¬ги. Страшним був гнів народу. І малі, і старі переповнені ненавистю боро¬лися проти фашистів.
Учениця. Гітлерівська Німеччина і її керівництво наш народ недо¬оцінили. Вистояти і перемогти в такій страшній війні могло лише згуртова¬не, об'єднане спільністю інтересів і мети суспільство.
Ті ж глибинні витоки патріотизму, що й на фронті, народжували масо¬вий трудовий героїзм людей, які працювали в тилу, забезпечували фронт усім необхідним для розгрому ворога.
Учениця. Свій величезний внесок у перемогу зробило мистецтво — джерело, з якого живилась велич і сила народного духу в перші години вій¬ни була написана пісня «Священная война», яка стала воістину народною. . Текст цієї могутньої пісні вперше було опубліковано 24 червня 1941 року. Автор Василь Лебедєв-Кумач. Композитор Александров писав: «Рапто-вий напад ворога визнав в мені, як і у всіх радянських людей, почуття гніву і помсти. Я ніколи не був військовим спеціалістом, але в моїх руках опи¬нилась могутня зброя — пісня. Пісня, яка також може нищити ворога як і будь-яка зброя». Олександр Александров, збентежений силою рядків вір¬ша Лебедєва-Кумача, надрукованого в газеті «Известие», написав музику. Так народилась пісня-закпик «Священная война». Вона стала гімном для всіх радянських людей, її співали і на фронті, і в глибокому тилу, вона лу¬нала по інший бік фронту, у фашистських таборах смерті.
(Звучить пісня «Священная война».)
Учениця
З нею пішли на фронт і наші земляки.
Учень. Слово ветеранам.
(Виступи ветеранів про долю і подвиги людей рідного краю.)
Вчитель. Ось прийшов 1945 рік. Велика вітчизняна війна наближалась до переможного кінця. Над Рейхстагом замайорів червоний прапор. Во¬рог здався. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом для всьо¬го людства.
Вчитель
Упав Берлін. Іще боями
Гула розвихрена земля
А вже з барвистими квітками
Вступила тиша на поля.
І сходив мир на доли й води,
І в гарячковий стук сердець
Удари з заходу і сходу
Сказали ворогу: «Кінець!».
Кінець! Незборна правди сила,
Замовк гармат охриплий спів.
Кінець. І тиша оглушила
Людей, що звикли до громів.
І всі звели до сонця чоло,
Що довго снилось їм у млі
І стало тихо так навколо,
Мов не було іще ніколи
Такої тиші на землі
(В. Сосюра)
В ч ит е л ь. День 9 травня 1945 року увійшов однією з найважливіших дат у вітчизняну і світову історію. Радянський Союз на своїх плечах виніс тягар війни, поклав на вівтар найтяжчі жертви, врятував людство від фа¬шистської чуми.
«Ми високо цінуємо дивовижний вклад, внесений Радянським Сою¬зом у справу цивілізації та свободи. Ви продемонстрували здатність свобо¬долюбного і надзвичайно хороброго народу розтрощили злі сили варварс¬тва, якими б потужними вони не були», (з послання Президента СІЛА Г. Тру-мена Й. Сталіну)
«Кампанії, проведені Червоною Армією, відіграли найважливішу роль у поразці Німеччини. Уміння радянських керівників, хоробрість і вит¬ривалість їхніх бійців •— чоловіків та жінок — викликають захоплення у всіх». (Д. Ейзенхауер, верховний командуючий союзними експедиційними си¬лами)
Героїзм радянських воїнів був високо оцінений----понад 11, 5 тисяч удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
Учениця
Знову травень, знову свято,
Сивий голубе, солдате,
Пригадаються тобі фронтові дороги.
Знову травень, знову свято,
Сивий голубе, солдате,
Свято слави, свято честі, свято Перемоги!
(О. Кононенко)
(Звучить пісня «День ПобедьІ» (Д. Тухманов, В. Харитонов).)
Вчитель. Йшли роки, гоїлися рани, зростали повоєнні покоління. Понад шість десятиліть тому земля нашої держави була звільнена від завой¬овників. Все менше залишається учасників Великої Вітчизняної війни. Честь їм і шана живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам'ять про героїв!
(Хвилина мовчання.)
«Свято Перемоги»
1-й учень
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
2-й учень
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїй жахливих днів?
3-й учень
Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
Ведучий. Добрий день, шановні гості нашого свята!
Ведуча. Ми щиро вітаємо вас із... (називає річницю) річни¬цею світлого свята Перемоги!
Ведучий. Неспинно спливають роки. Все далі уходять в іс¬торію грізні роки Великої Вітчизняної війни. Давно відлунали канонади запеклих боїв, поросли травою окопи, над землею зно¬ву сходять мирні світанки. Але щороку 9 травня ми несемо квіти ветеранам, схиляємось у пошані перед пам'ятниками спочилим солдатам, дякуючи за мирне небо, за життя, за щастя і свободу, за нашу вільну Батьківщину.
Ведуча. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам'ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих не забутий. Свято Пе¬ремоги — радісне і гірке. Радісне, тому що воно принесло на нашу землю і землю багатьох інших братніх країн мир. А гірке, бо ціна цієї радості — життя мільйонів наших співвітчизників.
Ведучий. Люди старшого покоління ніколи не зможуть за¬бути перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фа¬шистської навали, димом згарищ, громом вибухів звалився він на мирні міста та села. Неділя 22 червня 1941 року увійшло в історію як вогняна дата початку найстрашнішої війни
Ведуча. На боротьбу із німецько-фашистськими загарбника¬ми піднялись мільйони.
Звучить запис пісні «Вставай, страна огромная». Наперед виходять учні-читці.
4-й учень (на фоні пісні)
Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля. Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди, Всюди гриміла війна, Падали скошені люди, їх не щадила війна.
5-й учень
У бій за наші ниви, За ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий, За славний труд гарячий.
Вперед полки суворі, Під прапором свободи, За наші ясні зорі, За наші тихі води.
Ведуча. Ішли солдати у бій із ворогом, проливаючи кров за кожен клаптик рідної землі, за кожну хату. Вони йшли до пере¬моги, наближаючи її ціною власного життя. Комусь із них випало щастя пережити роки воєнного лихоліття, а комусь судилося спо¬чити вічним сном, так і не побачивши мирної блакиті неба. Про¬те їх навіки об'єднали любов до Батьківщини і мрія про її щастя.
У залі пригашують світло. На екрані один за одним з'являються кадри зі слайдів. Наперед виходять учні-читці.
6-й учень
Рідна мати, Україно, Чого мені треба: Цвіту променя ласкавого Та синього неба.
Щоб степами широкими Колосилось жито. Щоб кулею багряною Ворога розбито.
7-й учень
Щоб сини росли хороші
Й дочки ясночолі,
Щоб сміялись до схід сонця
Вкраїнські тополі.
Рідна мати Україно,
Чуєш, пісня лине,
Твоя слава, твоя воля
Повік не загине.
Звучить тиха музика. 8-й учень (на фоні музики)
Молоденькі сади ми посадимо- на кручі,
Яворами прикрасим дорогу походу.
Де окопи, траншеї і піски сипучі,—
Яблунева веселка поклониться в воду.
9-й учень
Бліндажі придніпрові плугами розорем, Приберемо долини і скажемо: — Досить! Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той достаток і щастя у хату приносить.
10-й учень
Солов'ями затьохкає ніч горобина, І рясними дощами обірветься спека. Здрастуй, саду мій зелений, моя Україно, Як загірна веселка, як юність далека!
Ведучий. І от наступила весна 1945 року. Травень увірвався у серця, наповнив їх радістю.
Ведуча. Здобута перемога, світ врятовано від фашизму, відроджується життя. День 9 травня став найщасливішим у жит¬ті тих, хто пам'ятає війну.
На екрані з'являється святкова заставка. Наперед виходять учні-читці.
11-й учень
Іде весна. О, хто її не ждав Під небом голубим У кожнім домі, Щоб перемога Гуркотом октав Прийшла до нас, Теплом і першим громом!
12-й учень
Від куль ще стіни щерблені й диряві, Ще згарища задимлені й сумні, Та вже встають будівлі величаві, Як вічне заперечення війні. На риштуваннях цокають сокири, Увись зростають стіни на очах. І скоро дах запне руїни сірі, І засміються вікна у хатах.
Звучить музика. До залу входить танцювальний гурт, виконує вальс.
Ведуча. Друзі, сьогодні до нас завітали почесні гості, лю¬ди, які наближали світлий день Перемоги. Це наші шановні ве¬терани, їхні груди у медалях, скроні вже давно вкриті сивиною. (Звертається до гостей свята.) Дорогі наші ветерани! Ми, ваші нащадки, звертаємося до вас зі словами вдячності за ваші муж¬ність і героїзм. Спасибі вам за мирне сьогодення, за нашу щас¬ливу юність, за вільну землю.
Наперед виходять учні-читці.
13-й учень
Йде по світу весна без війни,
Без наляканих ночей і очей.
Тільки хвиля сивини
По Хрещатику тече.
Не сумує весна по війні
У бузковому розмаї світів.
Тільки зіроньки сумні,
Наче очі матерів.
